Огляд річного звіту USDA: Тваринництво та продукція в Україні 2025

Основні моменти звіту:

Дата: 17 вересня 2025 року

Номер звіту: UP2025-0027

Назва звіту: Тваринництво та продукція: Річний звіт

Країна: Україна

Представництво: Київ

Категорія звіту: Тваринництво та продукція

Підготував: Олександр Тарасевич

Затвердив: Меган Франсік

Поголів’я великої рогатої худоби (ВРХ) продовжить свою тенденцію до зниження у 2025 та 2026 роках. Представництво очікує, що поголів’я ВРХ у промислових господарствах стабілізується у 2026 році, тоді як менш ефективні домогосподарства продовжать скорочувати свої стада, що призведе до зменшення загального поголів’я. Виробництво яловичини в Україні залишатиметься переважно функцією молочного сектору і скорочуватиметься вслід за зменшенням поголів’я. Високі ціни на яловичину у 2025 році матимуть обмежений вплив, оскільки внутрішнє споживання повільно переходить на дешевші тваринні білки. Експорт живої ВРХ та яловичини залишатиметься значним, незважаючи на скорочення поголів’я. Обмежене відновлення свинарства розпочалося у другій половині 2025 року, і Представництво очікує зростання поголів’я у 2026 році. ЄС залишається провідним постачальником свинини.

Погляд за межі цифр

Щороку Міністерство сільського господарства США (USDA) публікує детальний аналіз аграрних секторів по всьому світу. Нещодавній звіт “Тваринництво та продукція” для України, датований вереснем 2025 року, малює тверезу картину галузі, що бореться з викликами війни, економічною нестабільністю та структурними змінами. На перший погляд, документ, насичений цифрами про поголів’я, ціни та торговельні потоки, може здатися далеким від світу органічного виробництва. У ньому немає жодного розділу про “органік”, “еко” чи “біо”. Однак саме це “мовчання” є надзвичайно красномовним.

Цей звіт — це не просто статистика. Це дзеркало, в якому відображаються фундаментальні проблеми та реалії, що безпосередньо впливають на сьогодення та майбутнє органічного тваринництва в Україні. Він дає нам унікальну можливість “читати між рядків” і зрозуміти, на якому фундаменті — чи, можливо, на яких руїнах — має будуватися стійкий, екологічно чистий та гуманний аграрний сектор.

Мета цієї статті — не просто переказати сухі факти зі звіту USDA, а використати його як відправну точку для глибокого аналізу. Ми розберемося, як загальні тенденції у тваринництві — від скорочення поголів’я ВРХ до спалахів АЧС — створюють як непереборні бар’єри, так і несподівані можливості для органічних виробників. Ми зануримось у контекст, щоб зрозуміти, де в цій складній системі ховається потенціал для росту органічного ринку, і з якими викликами, про які звіт говорить лише опосередковано, стикаються ті, хто обрав шлях сталого фермерства. Це дослідження покаже, що майбутнє українського органічного тваринництва нерозривно пов’язане з долею всієї аграрної галузі країни.

Стан традиційного тваринництва України очима USDA

Щоб зрозуміти нішу органічного виробництва, спершу необхідно осягнути масштаби та динаміку всього ринку. Звіт USDA дає чіткий, хоча й тривожний, знімок стану справ у двох ключових галузях: скотарстві та свинарстві.

Скотарство: спадщина молочного сектору та повільне згасання

Ключова теза звіту: поголів’я великої рогатої худоби (ВРХ) в Україні невпинно скорочується. Ця тенденція триває вже понад тридцять років і, за прогнозами, продовжиться у 2025-2026 роках. Але диявол, як завжди, у деталях.

Дві реальності: промисловість та домогосподарства. Звіт чітко розділяє сектор на дві нерівні частини. З одного боку, промислові ферми, які за останні 10 років наростили свою частку до майже 50% поголів’я. Вони трансформуються, стають ефективнішими, і їхнє поголів’я стабілізувалося. З іншого боку — домогосподарства, які все ще володіють більшою частиною худоби. Саме вони є головним драйвером загального падіння. Їхнє виробництво молока, яке є основою для утримання корів, неефективне, має переважно натуральний характер (для власного споживання), а якість молока настільки низька, що промислові переробники практично припинили його закуповувати у 2025 році. Це замкнене коло: немає ринку збуту — немає стимулу утримувати корову.

Яловичина як “побічний продукт”. В Україні, на відміну від країн з розвиненою м’ясною індустрією, виробництво яловичини — це не самостійна галузь, а функція молочного сектору. Забивають переважно старих молочних корів та молодих бичків молочних порід. Спеціалізоване м’ясне скотарство існує, але його частка мізерна. Відповідно, скорочення молочного стада автоматично веде до падіння виробництва яловичини.

Парадокс цін та споживання. На тлі падіння виробництва ціни на яловичину б’ють історичні рекорди, досягаючи майже $8/кг у роздрібі. Логічно було б припустити, що це стимулюватиме виробників. Але звіт показує іншу картину: виробництво яловичини залишається збитковим (в середньому $0.60 збитку на кілограм живої ваги). Водночас високі ціни відлякують споживачів, які все більше віддають перевагу дешевшій курятині та свинині. Споживання яловичини стагнує і падає.

Експорт як порятунок. В умовах слабкого внутрішнього попиту експорт стає ключовим джерелом доходу для фермерів. Україна експортує як живих тварин (переважно на Близький Схід та в Північну Африку, де важливий халяльний забій), так і яловичину (в країни колишнього СРСР та Китай). Однак і тут скорочення поголів’я починає обмежувати експортні можливості.

Свинарство: американські гірки цін та тінь АЧС

Ринок свинини, за даними USDA, є набагато динамічнішим, але й більш нестабільним.

Від надлишку до дефіциту. У 2022-2023 роках через війну та заблоковані порти на внутрішньому ринку утворився надлишок дешевого зерна. Фермери, шукаючи спосіб “конвертувати” зерно у продукт з вищою вартістю, масово кинулися у відгодівлю свиней. Це призвело до надвиробництва, обвалу цін наприкінці 2024 року та виходу з ринку багатьох неспеціалізованих гравців. У 2025 році ситуація розвернулася: виробництво скоротилося, ціни злетіли до рекордних висот, що знову стимулювало відновлення, яке, втім, буде повільним.

Африканська чума свиней (АЧС) — невиліковна хвороба галузі. Звіт називає АЧС “головною проблемою для індустрії”. Кількість випадків зростає, особливо після початку повномасштабного вторгнення. Відсутність страхування, жорсткі правила депопуляції (знищення всього поголів’я у вогнищі спалаху) та неможливість контролювати ситуацію на окупованих територіях і в дикій природі створюють величезні ризики для виробників. АЧС фактично закриває для України більшість експортних ринків.

Вплив війни. Окрім АЧС, війна б’є по свинарству напряму: обстріли ферм на сході, втрата контролю над підприємствами на окупованих територіях, мобілізація працівників, складна логістика, дефіцит електроенергії. Ці фактори змушують виробництво “переїжджати” в більш безпечні центральні та західні регіони країни.

Залежність від імпорту. Через нестабільність власного виробництва та високі ціни Україна змушена імпортувати свинину. Основним постачальником є Європейський Союз, який користується географічною близькістю та тарифними квотами в рамках Угоди про вільну торгівлю.

Ця загальна картина, хоч і похмура, є критично важливою. Вона окреслює ігрове поле, на якому доводиться діяти і органічним виробникам. Вони не існують у вакуумі; вони стикаються з тими ж базовими проблемами, але з додатковим рівнем складності.

Читаючи між рядків: де ховається “органіка” у звіті USDA?

Звіт USDA не говорить про органічне тваринництво прямо, але він дає безліч зачіпок, які дозволяють нам зрозуміти його прихований потенціал і фундаментальні перешкоди. Аналізуючи дані про традиційний сектор, ми можемо побачити дзеркальне відображення проблем та можливостей для органічного напрямку.

“Випадкова органіка” українських домогосподарств

Найцікавіша і, мабуть, найважливіша для нас фраза у всьому звіті ховається в розділі про ВРХ: “Домогосподарства утримують тварин на трав’яній відгодівлі (grassfed diet) і продають їх на експорт або забій у відносно молодому віці”.

Це речення — ключ до розуміння унікального українського феномену. Мільйони корів у селянських господарствах живуть життям, яке за багатьма параметрами близьке до органічних стандартів, хоча й не має відповідної сертифікації.

• Що ми маємо?
  • Випас: Тварини більшу частину року проводять на пасовищах.
  • Натуральні корми: Основа раціону — трава, сіно. Концентровані корми (зерно) використовуються обмежено, часто власного виробництва, без використання синтетичних добрив та пестицидів через бідність господарств.
  • Відсутність антибіотиків та гормонів росту: У переважній більшості випадків селяни не використовують стимулятори росту чи профілактичні антибіотики. Лікування відбувається лише за крайньої потреби.
  • Добробут тварин: Хоча умови утримання можуть бути примітивними, тварини мають доступ до вигулу, що є важливим елементом органічних стандартів.
• Чого не вистачає?
  • Сертифікації: Це головна перепона. Без офіційного сертифіката, що підтверджує відповідність органічним стандартам, ця продукція не може продаватися як “органічна” і не може отримати цінову премію.
  • Простежуваності та контролю: Немає системи обліку, яка б дозволила відстежити походження тварини, її раціон, історію хвороб.
  • Ринкової інфраструктури: Немає спеціалізованих боєнь, логістичних ланцюгів та каналів збуту для такої “напіворганічної” продукції. В результаті, тварина, вирощена на траві, продається за тією ж ціною, що й тварина з промислового комплексу.

Звіт USDA, сам того не усвідомлюючи, вказує на величезний, але нереалізований потенціал. Україна має мільйонне поголів’я худоби, яке можна з відносно невеликими зусиллями (впровадженням контролю та сертифікації) перевести в статус органічного. Це могло б стати порятунком для домогосподарств, що занепадають, давши їм доступ до преміального ринку і справедливу ціну за їхню працю.

Проблеми традиційного сектору як збільшувальне скло для органіки

Кожна проблема, описана у звіті для звичайних фермерів, для органічних виробників стає вдвічі, а то і втричі гострішою.

Економічна (не)доцільність. Звіт прямо каже: відгодівля ВРХ в Україні є збитковою навіть при використанні дешевого зерна. А тепер уявимо собі економіку органічної ферми:

• Вартість кормів: Органічні корми (зерно, шрот) коштують на 30-100% дорожче за традиційні.
• Тривалість відгодівлі: Органічні стандарти забороняють інтенсивні методи відгодівлі, тварини ростуть повільніше.
• Вартість сертифікації: Щорічні інспекції та сертифікація — це додаткові витрати.

Нижча продуктивність: Органічні породи та методи можуть давати менші прирости ваги або надої молока. Якщо навіть традиційне тваринництво ледь виживає, то органічне без значної цінової премії (яку не готовий платити масовий український споживач) і державної підтримки приречене бути збитковим.

Загроза АЧС та біобезпека. Для традиційних свинокомплексів АЧС — це фінансова катастрофа. Для органічних — це екзистенційна загроза. Органічні стандарти вимагають надання тваринам доступу до вигулу, що теоретично підвищує ризик контакту з дикими кабанами — основними переносниками вірусу. Органічні ферми опиняються перед складною дилемою: як дотриматися стандартів добробуту тварин і водночас забезпечити максимальний рівень біобезпеки? Це вимагає значних інвестицій у подвійні огорожі, дезбар’єри та суворі протоколи, що знову ж таки підвищує собівартість.

Логістика та ринок збуту. Звіт вказує на проблеми з логістикою через війну навіть для масових товарів. Для органічної продукції, яка потребує окремого транспортування, зберігання та переробки, щоб уникнути змішування з традиційною, ця проблема стає ще серйознішою. Створення інклюзивного, “органічного” ланцюга постачання від ферми до полиці магазину в умовах війни — це надскладне завдання.

Падіння купівельної спроможності. Звіт USDA констатує: українці переходять на дешевші білки, бо яловичина для них занадто дорога. Це прямий вирок для розвитку внутрішнього ринку органічного м’яса. Органічна продукція за визначенням є дорожчою. В умовах, коли більшість населення рахує кожну гривню, коло потенційних споживачів органічного м’яса звужується до невеликого прошарку людей з високими доходами у великих містах. Це робить органічних виробників вкрай залежними від експорту.

Таким чином, звіт USDA, не маючи на меті аналізувати органічний сектор, насправді надає нам вичерпний перелік його ключових викликів. Він показує, що органічне тваринництво не може розвиватися ізольовано. Його успіх залежить від вирішення фундаментальних проблем всієї галузі: економічної стабільності, ветеринарної безпеки, логістики та зростання добробуту населення.

Будуючи майбутнє: стратегічний шлях для органічного тваринництва України

Аналіз звіту USDA не повинен вести до песимізму. Навпаки, чітке розуміння проблем — це перший крок до їх вирішення. Використовуючи дані звіту як фундамент, ми можемо окреслити стратегічні напрямки, які дозволять українському органічному тваринництву не просто вижити, а й стати успішною та конкурентоспроможною галуззю.

Стратегія 1: Трансформація “випадкової органіки” у сертифікований продукт

Найбільший невикористаний ресурс України — це мільйони голів худоби в домогосподарствах, що утримуються на “трав’яній відгодівлі”. Замість того, щоб спостерігати за їхнім повільним зникненням, держава та бізнес можуть запустити програму трансформації.

Кооперація та освіта: Ключова проблема селян — роз’єднаність та відсутність знань про органічні стандарти. Створення регіональних кооперативів могло б вирішити цю проблему. Кооператив може взяти на себе функції навчання, централізованої закупівлі сертифікованих кормів (якщо потрібно), ведення документації, організації ветеринарного обслуговування та проходження колективної сертифікації, що значно дешевше для кожного окремого господарства.

Державна підтримка перехідного періоду: Перехід до органічного виробництва займає час (зазвичай 2-3 роки), протягом якого продукція ще не може продаватися як органічна, а витрати вже зростають. Державні субсидії на гектар органічних пасовищ або на голову худоби в перехідному періоді могли б стати вирішальним стимулом для селян.

Створення інфраструктури: Необхідно стимулювати створення мобільних або невеликих стаціонарних сертифікованих боєнь у регіонах. Це дозволить зберегти органічний статус м’яса та забезпечити його простежуваність. Кооперативи могли б стати співвласниками таких об’єктів.

Стратегія 2: Фокус на нішевих та експортних ринках

Звіт USDA чітко показує, що внутрішній ринок України обмежений низькою купівельною спроможністю. Тому ставка має бути зроблена на експорт та преміальні ніші.

Європейський Союз як цільовий ринок: Цікавий парадокс зі звіту: Україна не експортує яловичину в ЄС через “нижчу якість та високу конкуренцію”. Органічна продукція може повністю змінити цю ситуацію. Органічна яловичина “grass-fed” — це преміальний продукт, на який в ЄС є стабільний попит і який не конкурує напряму з масовим продуктом з інтенсивної відгодівлі. Отримання європейського органічного сертифіката відкриває двері на найбагатший ринок світу.

Розвиток внутрішніх преміум-каналів: Хоча масовий ринок не готовий до органіки, ніша існує. Це high-end ресторани (про які згадує звіт у контексті імпорту преміальної яловичини), спеціалізовані магазини здорової їжі, онлайн-платформи та заможні споживачі у великих містах. Робота з цими каналами вимагає не просто виробництва, а й створення бренду, історії продукту, наголосу на його екологічності та користі для здоров’я.

Диверсифікація продукції: Окрім сирого м’яса, варто розвивати переробку: виробництво органічних ковбас, паштетів, м’ясних делікатесів. Продукти з доданою вартістю мають вищу маржинальність і довший термін зберігання, що полегшує логістику та експорт.

Стратегія 3: Вирішення системних проблем через органічні підходи

Органічне виробництво може запропонувати відповіді на деякі фундаментальні виклики, окреслені у звіті.

Протидія АЧС через добробут та породу: Хоча вигул створює певні ризики, органічний підхід також передбачає використання стійкіших, часто місцевих порід свиней (наприклад, миргородської), які мають сильніший імунітет. Збалансований раціон, відсутність стресу та гарні умови утримання також зміцнюють здоров’я тварин, роблячи їх менш вразливими до хвороб. Акцент на максимальній біобезпеці має стати невід’ємною частиною органічної сертифікації свиноферм в Україні.

Створення власної кормової бази: Залежність від ринкових цін на корми — проблема, яку згадує звіт. Органічні господарства, особливо в секторі ВРХ, максимально орієнтовані на власні корми: випас, сіно, силос. Розвиток органічного рослинництва для забезпечення потреб тваринництва створює стабільну та замкнену систему, менш залежну від ринкових коливань.

Позитивний соціальний та екологічний вплив: Розвиток органічного тваринництва — це не лише про їжу. Це про збереження сіл, адже воно дає роботу малим господарствам. Це про збереження біорізноманіття пасовищ, зменшення викидів парникових газів (порівняно з інтенсивним тваринництвом), збереження родючості ґрунтів та чистоти вод. Ці “невидимі” переваги є важливим аргументом для залучення міжнародної технічної допомоги та державних інвестицій.

Висновок: від звіту про проблеми до дорожньої карти можливостей

Звіт USDA “Тваринництво та продукція” за 2025 рік, попри повну відсутність згадок про органічний сектор, виявився для нас безцінним документом. Він не дав готових відповідей, але поставив правильні питання і підсвітив ті больові точки, ігнорування яких робить будь-яку розмову про органічне майбутнє безпредметною.

Ми побачили, що українське тваринництво перебуває на роздоріжжі. Шлях інтенсифікації, копіювання західних моделей, є складним через війну, бідність населення та структурні проблеми, як-от АЧС. Водночас існує інший шлях — шлях сталого розвитку, що спирається на унікальні українські реалії: наявність величезного потенціалу в домогосподарствах, доступ до землі та традиції випасного тваринництва.

Органічне виробництво — це не просто модна ніша для заможних. Для України це може стати стратегічним вибором, який дозволить:

1. Врятувати від зникнення малі фермерські господарства, давши їм нову економічну модель.
2. Вийти на преміальні експортні ринки, куди закритий шлях для традиційної продукції.
3. Покращити екологічну ситуацію та зробити внесок у боротьбу зі зміною клімату.
4. Створити продукт з високою доданою вартістю, який асоціюватиметься з Україною не як із сировинним придатком, а як з виробником якісної, здорової та безпечної їжі.

Шлях цей не буде легким. Він вимагає політичної волі, стратегічних інвестицій, кооперації та зміни мислення як у фермерів, так і у споживачів. Але звіт USDA, окресливши всю глибину кризи традиційної моделі, переконливо доводить: шукати альтернативи потрібно вже сьогодні. І органічне тваринництво є однією з найбільш перспективних.

Джерела:

https://apps.fas.usda.gov/newgainapi/api/Report/DownloadReportByFileName?fileName=Livestock%20and%20Products%20Annual_Kyiv_Ukraine_UP2025-0027.pdf

Photo by Marianne Macdonald on Unsplash

Схожі статті