- Стратегія водної стійкості ЄС: амбітні цілі та критика за брак конкретики
- Реакція органічного сектору: визнання та критика
- Джерела
- Схожі статті
Стратегія водної стійкості ЄС: амбітні цілі та критика за брак конкретики
Європейська Комісія ініціювала розробку нової Стратегії водної стійкості, спрямованої на скоординовану відповідь на безпрецедентні водні виклики, що постають перед Євросоюзом. Ініціатива має на меті гарантувати доступ до якісної води для громадян, природи та економіки, а також вирішити проблеми повеней та посух.
Проте, незважаючи на комплексний підхід, ініціатива отримала неоднозначну оцінку. Зокрема, представники європейського органічного сектору, вітаючи визнання своєї ролі, вказують на брак амбітності та конкретних дій у запропонованому плані.
Офіційні цілі та напрямки дій Стратегії
Стратегія ґрунтується на баченні до 2050 року, представленому ЄС на Водній конференції ООН у 2023 році. Ключові заходи для досягнення водної стійкості в ЄС включають:
- Відновлення та захист водного циклу з пріоритетом на здоров’ї водних екосистем.
- Створення “розумної” до води економіки шляхом сприяння ефективному використанню водних ресурсів.
- Забезпечення доступу до чистої та доступної води і санітарії для всіх.
Для досягнення цих цілей визначено п’ять головних сфер діяльності:
- Управління та впровадження: Забезпечення повного виконання існуючого законодавства ЄС про воду.
- Інвестиції: Спрямування державного та приватного фінансування на водостійку інфраструктуру.
- Цифровізація: Прискорене використання передових технологій та ШІ для управління водними ресурсами.
- Інновації: Стимулювання досліджень для розробки новітніх рішень у водному секторі.
- Безпека та готовність: Підвищення готовності до екстремальних погодних явищ та захист критичної інфраструктури.
Для моніторингу прогресу, починаючи з грудня 2025 року, кожні два роки проводитиметься форум з питань водної стійкості.
Звіт Комісії для Європейського Парламенту та Ради щодо імплементації Водної рамкової директиви (2000/60/EC) та Директиви про повені (2007/60/EC).
Цей звіт оцінює прогрес, досягнутий державами-членами ЄС у виконанні двох ключових законодавчих актів у сфері водних ресурсів: Водної рамкової директиви (ВРД) та Директиви про повені (ДП). Він базується на аналізі третіх Планів управління річковими басейнами (ПУРБ) на 2022-2027 роки та других Планів управління ризиками затоплення (ПУРЗ).
Ключові висновки:
Якість води (ВРД):
Хоча розуміння та моніторинг стану водних об’єктів ЄС покращилися, прогрес у досягненні “доброго екологічного стану” є повільним. Менше половини поверхневих водних об’єктів Європи (річок, озер) наразі відповідають цьому критерію. Основними джерелами тиску залишаються забруднення від сільського господарства (нітрати, пестициди), міські та промислові стічні води, а також фізичні зміни водних об’єктів (греблі, дренаж).
Управління ризиками затоплення (ДП):
Спостерігається значне покращення в управлінні ризиками повеней. Держави-члени вдосконалили свої карти загроз та ризиків затоплення і все частіше враховують наслідки зміни клімату. Однак у багатьох планах досі відсутні чіткі кількісні цілі, що ускладнює оцінку їхньої ефективності.
Рекомендації:
Комісія закликає держави-члени значно підвищити рівень своїх амбіцій та прискорити дії. Ключові рекомендації включають:
- Збільшення інвестицій у захист водних ресурсів та управління повенями.
- Краща інтеграція водної політики в інші сектори, такі як сільське господарство, енергетика та транспорт.
- Посилення зв’язку між цілями щодо ризиків затоплення та вжитими заходами.
- Сприяння використанню природоорієнтованих рішень (наприклад, відновлення заплав) як для покращення якості води, так і для запобігання повеням.
У висновку звіту зазначено, що хоча законодавча база є надійною, від держав-членів потрібні швидші та рішучіші дії для забезпечення стійкості водних ресурсів Європи до зростаючих загроз.
Стан водних ресурсів Європи, 2024 (EEA Report 07/2024)
Цей звіт від Європейського агентства з довкілля (EEA) надає комплексну оцінку стану водних ресурсів Європи. У ньому підкреслюється, що водні ресурси континенту перебувають під значним тиском, що ставить під загрозу загальну водну безпеку.
Основні виклики та висновки:
Три головні виклики: Звіт визначає три основні виклики для управління водними ресурсами в Європі:
- Захист та відновлення водних екосистем.
- Досягнення нульового рівня забруднення.
- Адаптація до дефіциту води, посух та ризиків повеней, які посилюються через зміну клімату.
Незадовільний стан вод: Ключовим висновком є те, що лише невеликий відсоток поверхневих водних об’єктів Європи (річок, озер) досяг доброго екологічного та хімічного стану. Багато заповідних водних ареалів також перебувають у поганому стані.
Поширений водний стрес: Дефіцит води вже впливає на значну частину населення та території Європи, і очікується, що ця ситуація погіршуватиметься з продовженням зміни клімату.
Нагальна потреба в діях: Звіт наголошує на нагальній необхідності дій для підвищення водної стійкості Європи. Це вимагає кращих практик управління, значного скорочення водокористування, підвищення ефективності використання води в усіх секторах (особливо в сільському господарстві) та створення надійнішої бази знань для забезпечення сталого розподілу води.
Реакція органічного сектору: визнання та критика
Організація IFOAM Organics Europe, що представляє інтереси органічного виробництва в Європі, відреагувала на стратегію. Вона позитивно оцінила те, що Комісія визнає ключову роль органічного землеробства у покращенні здоров’я ґрунтів, їх здатності утримувати воду та зменшувати забруднення.
Водночас, на думку організації, стратегії бракує рішучості. Основні пункти критики включають:
- Відсутність конкретних дій: Стратегія не містить чітких, обов’язкових до виконання заходів для досягнення цілей.
- Ігнорування проблеми пестицидів: Документ не приділяє належної уваги забрудненню води пестицидами, що є однією з головних загроз для водних екосистем Європи.
- Слабка підтримка фермерів: Немає чіткого механізму, як Спільна аграрна політика (САП) підтримуватиме фермерів у переході до сталих практик, які доведено покращують якість води.
IFOAM Organics Europe наголошує на необхідності запобігати забрудненню біля його джерела, а не лише боротися з наслідками. Організація закликає до розробки політики, яка б фінансово заохочувала фермерів до впровадження екологічно чистих методів господарювання.
Таким чином, хоча Стратегія водної стійкості ЄС є важливим кроком у правильному напрямку, її успіх залежатиме від подальшої конкретизації та політичної волі для впровадження дієвих механізмів підтримки, особливо для аграріїв, що стоять на передовій захисту водних ресурсів.
Джерела
https://commission.europa.eu/topics/environment/water-resilience-strategy_en
https://www.eea.europa.eu/en/analysis/publications/europes-state-of-water-2024
Photo by Ries Bosch on Unsplash