- Огляд Ринку Горіхів в Україні: Виробництво, Торгівля та Прогнози на 2025/26
- Парадокс домашніх господарств: чому домінування у 80% насправді є слабкістю
- Десятикратний стрибок ціни: у чому реальна вартість лущення горіха
- Неочікувані наслідки війни: не лише окупація
- Ілюзія зростання споживання: коли більше означає гірше
- Проблема "преміальності" на внутрішньому ринку
- Політика та державна підтримка
- Галузь на роздоріжжі
- Джерела:
- Схожі статті
Огляд Ринку Горіхів в Україні: Виробництво, Торгівля та Прогнози на 2025/26
Майже в кожному українському дворі росте волоський горіх. Це настільки звична картина, що легко уявити горіхівництво як просту, традиційну галузь, що живе за старими правилами. Але за цією ідилічною картиною ховається складна реальність, яку нещодавно розкрив детальний звіт Міністерства сільського господарства США (USDA).
Міністерство сільського господарства США (USDA) прогнозує, що виробництво волоського горіха в Україні у 2025/26 маркетинговому році (МР) залишиться на рівні 100 500 метричних тонн, що відповідає показникам попереднього року. Водночас виробництво в домогосподарствах продовжує скорочуватися через вирубку старих, непродуктивних дерев. Промислові виробники також зменшують площі через брак довгострокових інвестицій, спричинений війною, та переорієнтацію на більш швидкоокупні однорічні культури.
Експорт у 2024/25 МР був низьким через проблеми з якістю горіхів у домогосподарствах, викликані недостатньою вологістю. Існує ризик, що погодні умови поточного року можуть призвести до аналогічних проблем з якістю врожаю 2025/26 МР. Українські експортери горіхів опинилися між великими світовими постачальниками, такими як США, які встановлюють високі стандарти якості. За таких умов домогосподарства, які виробляють основну масу горіхів, не можуть забезпечити належну якість для успішної конкуренції.
Українська горіхова індустрія стикається з низкою дивовижних викликів та нелогічних, на перший погляд, тенденцій. Ці процеси багато що говорять про економіку країни, вплив війни та глобальну торгівлю. Ця стаття розкриє п’ять найнесподіваніших висновків з цього аналізу, які змусять вас по-новому поглянути на звичайний український горіх.
Парадокс домашніх господарств: чому домінування у 80% насправді є слабкістю
Дивовижний факт полягає в тому, що переважна більшість українських горіхів вирощується не на великих сучасних фермах. За оцінками, близько 80% площ плодоносних дерев припадає на приватні домогосподарства — невеликі сімейні ділянки.
Загальне виробництво волоських горіхів в Україні демонструє тенденцію до зниження, що пов’язано зі стабільним зменшенням площ плодоносних дерев у домогосподарствах. Більшість горіхів вирощують приватні особи або невеликі сімейні ферми, які збирають урожай з дерев на власних ділянках. Такі виробники зазвичай не використовують добрива та агрохімікати, а збір та лущення горіхів проводять вручну. Зібраний урожай продають посередникам, які формують експортні партії, або зберігають для власних потреб.
На перший погляд, це може здатися перевагою, але насправді це є головною слабкістю галузі. Такі виробники зазвичай не використовують добрив чи агрохімікатів і покладаються на ручну працю. Це призводить до нестабільної якості продукції, що автоматично відносить її до найнижчого цінового сегменту для іноземних покупців. Як наслідок, Україні вкрай важко формувати великі експортні партії горіха однакової, стабільної якості, що не дозволяє їй ефективно конкурувати з такими світовими гігантами, як Сполучені Штати.
Державна служба статистики України (ДССУ) припинила публікацію офіційних даних про обсяги виробництва та площі для домогосподарств з 2024 року через недостатню якість даних. Прогнози щодо цього сектору, починаючи з 2024/25 МР, є власними оцінками USDA, заснованими на тенденції до скорочення площ та динаміці NDVI (індексу вегетації).
Промислове виробництво також скорочується з початку повномасштабного вторгнення Росії у 2022 році. За даними ДССУ, загальні площі під горіхами у підприємств скоротилися до 3 500 га у 2024/25 МР з пікового значення 5 600 га у 2019/20 МР. Причинами стали втрата садів на окупованих територіях (понад 300 га), неможливість обробки земель поблизу лінії фронту та економічні фактори, що змусили виробників відмовитися від довгострокових інвестицій на користь зернових та олійних культур.
Незважаючи на війну, професійні виробники почали інвестувати в обладнання для лущення, щоб підвищити рентабельність та уникнути конкуренції з низькоякісним горіхом від домогосподарств на ринку нелущеної продукції.
Десятикратний стрибок ціни: у чому реальна вартість лущення горіха
Різниця в ціні між горіхом у шкаралупі та лущеним ядром може бути шокуючою. Це не просто невелика націнка за обробку — це прірва, що відображає приховані ризики та витрати.
Згідно з деякими джерелами, у 2024 році половинки волоського горіха закуповували за ціною, що в 10 разів перевищувала ціну горіха в шкаралупі, а шматочки — в 6 разів.
Чому існує такий величезний розрив? Справа не лише в роботі з видалення шкаралупи. Покупець, купуючи нелущений горіх, бере на себе значні витрати та ризики, зокрема:
• Вартість праці: Лущення переважно виконується вручну, а вартість робочої сили зросла з початком повномасштабної війни через мобілізацію.
• Ризик якості: Покупець змушений покривати збитки від низькоякісних ядер або навіть порожніх шкаралуп. Ця проблема стала особливо гострою у 2024 році через брак вологи, що сильно погіршило якість врожаю.
Неочікувані наслідки війни: не лише окупація
Вплив війни на горіхову галузь виходить далеко за межі прямої втрати садів на окупованих територіях (понад 300 га). Війна спричинила економічний тиск, який змушує виробників приймати несподівані рішення.
Через невизначеність та потребу у швидшій віддачі від інвестицій, деякі комерційні виробники відмовляються від довгострокових проєктів із закладання нових горіхових садів. Натомість вони віддають перевагу однорічним культурам, таким як зернові та олійні, що приносять прибуток значно швидше.
Водночас спостерігається і контрінтуїтивна тенденція: попри війну, деякі професійні виробники почали інвестувати у власне обладнання для лущення горіхів. Їхня мотивація проста: це дозволяє збільшити прибуток, уникнути прямої конкуренції з дешевим горіхом від домогосподарств на ринку нелущеної продукції та повністю контролювати якість кінцевого продукту. Дехто навіть йде далі, розвиваючи власні роздрібні бренди, щоб остаточно вийти з ринку сировинних товарів.
Ілюзія зростання споживання: коли більше означає гірше
За даними Управління Верховного комісара ООН у справах біженців, близько 5,7 мільйона українців (понад 14% населення до 2022 року) виїхали з країни. USDA використовує дані за 2020/21 МР як базові для оцінки загального споживання горіхів, коригуючи подальші показники відповідно до кількості біженців.
Звіт прогнозує, що внутрішнє споживання волоських горіхів в Україні значно зросло: з 46 500 тонн у 2023/24 маркетинговому році до 77 700 тонн у 2024/25 та 65 600 тонн у 2025/26 роках.
Але тут є підступ: це “зростання” не означає, що українці стали їсти більше горіхів. Аналітики пояснюють цей стрибок переважно відходами. Через низьку якість врожаю та відсутність попиту домогосподарства, ймовірно, просто викидають велику кількість неякісних горіхів у шкаралупі. У звіті USDA термін “Внутрішнє споживання” об’єднує як реальне споживання людьми, так і відходи.
Волоські горіхи залишаються популярними для щоденного споживання, проте в сегменті фасованої продукції вони конкурують з мигдалем та кеш’ю, які часто сприймаються споживачами як горіхи преміум-класу. Кондитерська промисловість є ще одним важливим споживачем, хоча для виробництва високоякісних продуктів часто імпортують горіхи з ЄС.
Україна імпортує переважно мигдаль, кокоси, кеш’ю та фундук. Обсяги імпорту тісно пов’язані зі споживчими настроями та ВВП на душу населення, який, за прогнозами, стабілізується у 2025 році після відновлення у 2023-2024 роках.
Поступове зниження експорту волоських горіхів з України пов’язане з низькою якістю продукції. Оскільки значна частина експорту формується з невеликих партій від домогосподарств, українським експортерам важко забезпечити стабільну якість великих партій. Це не дозволяє Україні збільшити свою частку на світовому ринку, де домінують США, Китай, Чилі та Мексика.
Прогнозується, що експорт горіхів у 2025/26 МР становитиме 35 000 тонн, що на 67% більше порівняно з низьким показником попереднього року (20 900 тонн). Більшість українських горіхів експортується в лущеному вигляді, причому понад 81% цього обсягу постачається до ЄС.
Проблема “преміальності” на внутрішньому ринку
На українському ринку існує цікавий парадокс у сприйнятті волоського горіха. З одного боку, він вважається звичайним, повсякденним продуктом, адже дерева є у багатьох на подвір’ї, і це забезпечує річний запас для родини.
З іншого боку, коли запаковані ядра горіха продаються в магазинах, їхня ціна лише трохи нижча за імпортні “преміальні” горіхи, як-от мигдаль чи кеш’ю. В результаті місцеві споживачі часто не готові платити високу ціну за фасований волоський горіх, віддаючи перевагу власному врожаю або обираючи інші імпортні види.
Політика та державна підтримка
Через війну Уряд України скасував більшість програм підтримки сільського господарства, включаючи компенсації для виробників горіхів. Однак була оновлена постанова №738, яка пропонує державні гранти на розвиток садів площею до 25 га. Максимальний розмір гранту становить 10 млн грн на одне підприємство, але не більше 400 тис. грн на гектар.
У травні 2024 року було ухвалено закони, що встановлюють мінімальні експортні ціни на деякі сільськогосподарські товари, включно з горіхами. Міністерство економіки щомісяця оновлює відповідні мінімальні ціни на своєму офіційному сайті.
Галузь на роздоріжжі
Підсумовуючи, українська горіхова індустрія перебуває на критичному роздоріжжі. Вона затиснута між традиційним, низькозатратним виробництвом у домогосподарствах та спробами модернізації з боку комерційних виробників. І все це відбувається під величезним тиском війни, яка одночасно руйнує і змушує адаптуватися.
Це змушує замислитись над ключовим питанням майбутнього. Чи зможе український горіх, попри всі виклики, перетворитися з домашнього продукту на глобальний бренд, що цінується за якість?